Багато дослідників сучасності вживають сентенцію про те, що “хворобі легше запобігти ніж її лікувати”. Нище опишемо механізм пропедевтики, який є основою психосоматичного методу , або як ще можна назвати – метод профілактики свідомості. Ось що говорить про цей метод один із сучасних його дослідників: “Відношення Святителя Феофана до психосоматичного методу у практикуванні Ісусової молитви… монахи Синайської гори, монахи Афону та їхні послідовники , намагалися сприяти цьому процесі внутрішнього засвоєння за допомогою психосоматичної техніки” ( “Ісусова молитва у творах Феофана Затворника” М. Дутка, Львів 2002, ст.46 )

Що береться до уваги, коли мова йде про психосоматику. Вона говорить про прямий взаємозв’язок між станом наших думок, залежністю від них нашого чуттєвого провідника свідомости, а від цього відповідно і нашого фізичного стану.

Містики всіх напрямків розглядають ментальний, чуттєвий чи фізичний провідники свідомості як інструменти, за допомогою яких, людина внутрішня комунікує з зовнішнім світом. Але коли ці провідники свідомости стягують на себе всю енергію уваги людини і підпорядковуються лише тілесним  її потребам, то в такому випадку відбувається збій в цілісній системі: дух-душа-тіло. Тоді людина втрачає контакт з Джерелом Енергії і по резонансу це відбивається як на психологічному так і на фізичному її стані. Тому профілактикою можливих психо-емоційних чи тілесних проблем являється щоденний аналіз стану своїх чуттєвого та ментального провідників свідомости та робота над їх умиротворенням. Людині є властиво привязуватись до плодів своєї земної діяльности в фізичному світі, а прикипівши душею до плодів власної праці, при найменших негараздах, людина втрачає психо-емоційну рівновагу.

До речі, характер і різновиди прив’язок людини до плодів своєї праці вперше був окресленний та названий “енергоблокатором” в одній з книг циклу “Книги Вогнів”(О. Асауляк). В древні часи на Сході і в Індії цей механізм був відомий як дія закону карми, а в народі відоме прислів’я :”Що посієш, те і пожнеш”. Автор говорить про необхідність відслідковування резонансних ланцюжків між подіями, щоб навчитись бачити зв’язок між причиною та наслідком. А також пояснює позитивний вплив роботи по зміні світосприйняття, що настає внаслідок трансформації та розширення свідомості, на здоров’я душі і тіла (такий метод роботи над мисленням згадувався ще Орігеном, у тематиці трьох різних способів трактування Св. Письма). Тому тонка, енергетична прив’язка до тлінного і спричинює неправильний енергообмін в середині енергоструктур людини та приводить до того, що стається збій  в роботі органів та систем організму .

Тому необхідно навчитись тримати внутрішню рівновагу провідників, для того щоб могти досягнути своєї основної цілі. Ось що на цю тему каже Св. Григорій Палама:
   «Троїчне єство, що слідує за найвищою Трійцею, більше за всіх інших (тварних істот) створене за Її образом, а саме – розумне, мудре і духовне єство, тобто людська душа, повинно зберігати свій чин і бути нижчим за одного лише Бога; вона повинна:

лише Йому одному підкорятися,

бути підвладною і слухняною,

на Нього одного дивитися,

прикрашати себе постійним пам’ятанням про Нього,

спогляданням Його

і гарячою полум’яною любов’ю до Нього.

Тим самим вона дивовижним чином… може привернути іноді таємниче і невимовне сяйво Його Природи. Тоді вона справді володіє образом і подобою Божою, які через це (сяйво) здійснюють:

приємність,

мудрість

божественність.

…душа через це сяйво навчається в нинішньому столітті дедалі сильніше і сильніше любити Бога понад себе самої….а звідси – знати і дотримуватися своєї гідності і чину…» («Сто п’ятдесят глав» Св.Григорій Палама, Краснодар, 2006, гл. 40, ст. 80-82)